Історія

За роки проголошення незалежності, розширення міжнародних контактів, розбудови демократичного суспільства, на основі Конституції України, в нашій державі виникла низка приватних навчальних закладів, так як Україна мала нагальну потребу у ВНЗ, навчальні програми яких були б адаптовані до швидких змін ринку праці у світовому інформаційному постіндустріальному суспільстві.

Сьогодні той час, коли державні та приватні вищі навчальні заклади конкурують. Майбутні спеціалісти вибирають серед них саме такі, котрі пропонують відповідний рівень освітянських послуг. Це надає студентам можливість отримати знання, потрібні для успішної роботи в умовах інформаційного простору, що постійно змінюється.

Одним з таких сучасних вузів є Університет "Україна" - неприбутковий вищий навчальний заклад колективної форми власності. Основною метою діяльності університету є надання вищої освіти всім бажаючим, в тому числі молоді з особливими потребами, через запровадження сучасних технологій навчання. Найкращим способом соціального захисту в умовах ринкової економіки є професійні знання, котрі може надати Університет "Україна".

На даний момент "Україна"- це один з найпотужніших навчальних закладів нашої країни, процес навчання в якому ведеться на основі новітніх освітніх технологій, в якому проводяться глибокі наукові дослідження і за участю студентів. Це заклад, де багато уваги приділяється навчанню людей з особливими потребами, який має власну потужну структуру, готує високоякісних спеціалістів, працевлаштування яких, саме через рівень підготовки, не викликає особливих проблем; займається соціальним захистом своїх вихованців. "Україна" є міцним просвітницьким і духовним центром.

Таланчук Петро Михайлович, президент ВМУРоЛ Україна, дійсний член Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор.

Ідея створення цього університету виникла поволі. Спершу це був центр розвитку людини при Національному технічному університеті "КПІ", який тоді очолював П.М.Таланчук. Пізніше обласна державна адміністрація Кіровоградщини попросила створити навчальний заклад для невеликої групи інвалідів. Але було глянуто ширше, адже такі прошарки нашого населення, як інваліди, в`язні та військові не були обласкані педагогічною увагою (за статистикою в Україні: людей з особливими потребами-2 мільйони; в’язнів-240 тис.; військовослужбовців-300 тис.).

Усі ці три категорії об'єднує спільна риса у площині освітніх послуг - вони мають обмежені можливості пересування до інтегрованих центрів навчання. І в свою чергу ця обставина зумовила розробку нових технологій - дистанційного навчання. Тобто можливість передавати, транслювати знання на відстань. Маючи такі технології, можна надавати послуги в різних регіонах не тільки в Україні, а й поза її межами. Є люди, котрі не бажають залишати на тривалий час свою роботу чи місце проживання, але усе ж прагнуть підвищити фаховий, культурний і освітній рівень. За помірну плату вони можуть одержати вищу освіту з обраної спеціальності.

День 18 лютого 1999 року назавжди увійде в історію освітніх закладів України, саме тоді Київська міська рада прийняла рішення про створення вищого навчального закладу "Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" й доручила Київській міській держадміністрації виступити співзасновником університету.

7 травня 1999 року університет зареєстровано як неприбутковий навчальний заклад змішаного фінансування. Того ж року на засіданні Державної акредитаційної комісії було проліцензовано 21 спеціальність.

Президентом Університету "Україна" є Петро Михайлович Таланчук - перший міністр освіти (1992-1994рр.) незалежної України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук України (з 1992р.).

Народився П.М. Таланчук 1 липня 1938 року на Київщині в селянській родині. Батько, Михайло Семенович, загинув на фронті під час Великої Вітчизняної війни. Мати, Домна Ульянівна, працювала в колгоспі, ставила на ноги двох синів.

Після закінчення сільської школи Петро Михайлович працював у колгоспі, служив в армії, навчався у військово-морському училищі. Здобув фах інженера в Київському політехнічному інституті, який закінчив з відзнакою в 1965 році. Пройшов шлях від студента до ректора (1987-1997рр.) цього навчального закладу.

Таланчук П.М. доклав багато зусиль для реформування галузі освіти і науки, став ініціатором створення і президентом Академії інженерних наук України (1991р.), член трьох Міжнародних академій. Автор п'ятдесяти запатентованих винаходів та понад 200 наукових робіт, серед яких підручники та посібники.

Основними напрямами наукової діяльності є: в галузі технічних наук - приладобудування; в галузі гуманітарних наук – освіта, наукознавство, педагогіка.

Нині сферою громадянських інтересів П.М. Таланчука є соціальні, державотворчі, молодіжні проблеми незалежної України.

Ним було засновано підготовку спеціалістів в університеті "Україна" з 31-ї спеціальності, які користуються попитом на ринку праці.

На сьогодні у різних регіонах України діють 25 відокремлених територіальних підрозділів "Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", в яких навчається близько 25 тисяч студентів. Це інститути, коледжі, регіональні ценри дистанційного навчання у Білій Церкві, Вінниці, Горлівці, Дніпропетровську, Житомирі, Кіровограді, Луганську, Миколаєві, Новій Каховці, Полтаві, Рівному, Сімферополі, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах і інших містах України.

„В особі Університету "Україна" ми маємо достатню розвинуту структуру, здатну виконувати всі завдання елітою вищого закладу освіти. Наскільки швидко ми знайдемо місце під сонцем серед національних вищих закладів освіти України залежить від нас з Вами...”[П.М. Таланчук]

Житомирщина посідає одне з останніх місць серед областей України як за кількістю фахівців із вищою освітою, так і за кількістю випускників шкіл, яким вдається вступити до вузів. До того ж, останній показник разів у чотири нижчий, ніж середній в Україні. Крім того склалося так, що навчання багатьом престижним спеціальностям (таким, приміром, як "Міжнародні відносини", "Журналістика") зосереджено, передовсім, у Києві і, як правило, є недоступним для випускників шкіл області.

Петро Михайлович Таланчук, засновник Університету "Україна", понад 30 років співробітничав з доктором технічних наук, професором Самотокіним Борисом Борисовичем. Життя їх поєднало в 1967 році з моменту приходу в Київський політехнічний інститут Самотокіна. З виникненням Університету "Україна" в Києві Таланчук П.М. запропонував організувати в Житомирі регіональне відділення Інституту розвитку людини. Не зважаючи на завантаженість роботою, Самотокін Б.Б. погодився, його зацікавив вищий навчальний заклад, в якому будуть створені умови навчання для всіх бажаючих осіб:” В Україні, зокрема, досі майже недоступною була система вищої освіти для людей з обмеженими можливостями пересування - інвалідів, а також військовослужбовців, жінок з малими дітьми. Навіть заочна форма потребує періодичних, неодноразових поїздок до інституту; тож для цієї категорії мало пристосована. А в нашій країні лише інвалідів більше шести мільйонів, та й "чорнобильський фактор " щороку примножує цю кількість, щоб протистояти вирішенню проблеми, у Києві заснували Інститут розвитку людини (після перереєстрації він називатиметься Університет "Україна"). Ми, у свою чергу, докладемо усіх зусиль, щоб також допомогти багатьом людям. ”[Б.Б. Самотокін]

Для Житомирського представництва із 26 ліцензованих в університеті спеціальностей були відібрані чотири саме такі, що вважалися “дефіцитними”, тобто не готувалися іншими навчальними закладами області. Це наступні спеціальності:

  • міжнародна інформація;
  • менеджмент зовнішньоекономічної діяльності;
  • соціальна робота;
  • фізична реабілітація;

Перший прийом студентів відбувся у 1999 році і складав 16 студентів денної та 36 студентів заочної форми навчання на всі спеціальності.

Перші кроки представництво робило у приміщенні Житомирського інженерно-технологічного інституту на вул. Пушкінській 44. Заняття доводилося проводити у вечірній школі, фармучилищі, ЖДТУ, ЖДПУ, школі №25, так як приміщення на вул. Пушкінській, 44 було лише офісом, а заняття проходили в тих навчальних закладах, в яких працювали викладачі та в орендованих приміщеннях.

Але поступово ВУЗ набирав обертів та утверджувався.

З 22 січня 2001 року керівником представництва була призначена кандидат соціологічних наук Дікова-Фаворська Олена Михайлівна, яка до цього працювала проректором Житомирського інституту підприємництва та сучасних технологій.

З вересня 2001 року студентський колектив поповнився 273 новими членами і становив 442 студенти.

У 2002 році контингент зріс до 530 студентів, у 2003 р. їх стало 665 на денній і заочній формі навчання.

Серйозні підходи до формування професорсько-викладацького складу дали свої результати.

У 2000 році був лише один штатний викладач, у 2001 їх стало шість, в тому числі три кандидати наук, 2003-2004 н.р. розпочало працювати 24 штатні викладачі, серед яких 3 доктори наук, професори, 6 кандидатів наук.

У 2002 році відбулася реорганізація представництва у філію вищого навчального закладу.

У грудні 2005 року філія була реорганізована у Житомирський економіко-гуманітарний інститут вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (наказ №207 від 02.12.2005 року „Про реорганізацію Житомирської філії”). Інститут визнано акредитованим за ІV рівнем.

Сьогодні в інституті створено всі умови для успішного навчання: просторі світлі аудиторії, обладнані кабінети, комп’ютерні лабораторії, бібліотеки, спортивні зали.

В інституті працює студентська соціологічна служба, психологічна консультація, при кожній кафедрі діють наукові гуртки, укладені угоди з багатьма організаціями міста та області, де студенти, відповідно до профілю своєї спеціальності, можуть набути знань та практичних навичок, проходити всі види практики. Для успішної організації навчального процесу в умовах переходу на кредитно-модульну систему навчання за вимогами Болонського процесу укладено договори співпраці з обласною універсальною науковою бібліотекою, обласною медичною бібліотекою.

Комп’ютери Інституту об’єднані в мережу, яка має цілодобовий доступ до швидкісного безлімітного Інтернету з тарифом та швидкістю ОГО-1 Мбіт/сек.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року № 866 інститут внесено до переліку вищих навчальних закладів, студенти яких проходять військову підготовку за програмою офіцерів запасу. Студенти проходять цю підготовку на базі Житомирського військового орденів Жовтневої революції та Червоного прапора інституту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова.

З жовтня 2011 року інститут очолив молодий науковець, кандидат економічних наук Перелигін Микола Миколайович.

Приступив до керівництва навчальним закладом Микола Миколайович у непростий для вищої школи час. Молодий колектив інституту прийняв його із надією на те, що енергія молодості, прагнення до успіху допоможуть подолати ті проблеми, які заважають розвитку навчального закладу.

Перелигін М.М. в інституті людина не нова. Починав він з посади асистента кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності у 2003році. Після захисту дисертації у 2005 році на звання кандидата економічних наук був доцентом кафедри, потім деканом факультету і з 2009 року проректором з науково-педагогічної роботи.

Підтримуючи традиції, які утвердились в інституті, Микола Миколайович виробляє стратегію подальшого розвитку навчального закладу, утвердження його позицій, підтримки молодих науковців. Основним завданням він вважає використання потенціалу науково-педагогічного колективу, адже зараз саме відбувається його становлення і активний розвиток. Перелигін М.М. прийняв керівництво колективом, в складі якого 21 штатний викладач, 11 з яких молоді науковці, які щойно захистили кандидатські дисертації, або готуються до захисту. У 2010-2011рр. успішно захистилися і поповнили колектив науковими кадрами 4 викладачі, які здобули наукові звання кандидата соціологічних наук, кандидата наук з фізичного виховання і спорту (2) (фізичної реабілітації та олімпійського і професійного спорту), кандидата філологічних наук (перекладознавство).

У 2011-2012рр. колектив поповниться 3 кандидатами економічних наук, кандидатом філологічних наук, психологічних наук, політичних наук.

Усі ці молоді викладачі виросли разом з інститутом, започатковували його традиції, утверджували імідж. Основним завданням молодий директор вважає дати змогу молодим науковцям реалізувати себе у професійній діяльності. Тому свою діяльність він розпочав з розширення спектру освітніх послуг, що виражається у ліцензуванні нових напрямів підготовки. Інститут протягом всієї діяльності готував фахівців за чотирма напрямами ОКР бакалавр, спеціаліст, магістр, колектив працює над тим, щоб запровадити ще три напрями підготовки, і зробив уже перші кроки для цього. Привабливими стали напрями підготовки «Туризм», «Філологія», «Здоров’я людини», ініціатива з ліцензування яких була підтримана Регіональною громадською експертною комісією ДАКу в Житомирській області.